674 тисячі підписників у TikTok, 2 мільйони переглядів на відеороликах, майже 30 тисяч фоловерів в Instagram. Ці вражаючі дані не із соцмереж зірки шоу-бізнесу. Переяславець Дмитро Дадак (22 роки) – викладач англійської мови, який у коротких відео допомагає опанувати її легко та весело. Про шлях до популярності, секрети успіху в блогерстві та найстрашніші хвилини життя хлопець розповів журналістці Переяслав.City.
Сам Дмитро називає себе наставником з англійської мови, це дещо інше, ніж поняття «репетитор». Каже, що на першому етапі він визначає рівень, потенціал та мету свого учня: вільно спілкуватися, зламати мовний бар’єр, розширити словниковий запас – і визначає термін, за який доведе до результату. Навчає в онлайн-режимі, що дозволяє долучатися до занять жителям різних країн: Іспанії, Швейцарії, США, Росії, Австрії. Серед його учнів є навіть медійні персони, як от Володимир Мартинець, актор “95 кварталу”.
«Я чоловік, і я мушу думати, як зароблятиму гроші»
Сьогодні англійська – головна пристрасть у його житті, втім так було не завжди. Хлопець зізнається, що в школі навчався майже найгірше, і не захоплювався нічим, окрім комп’ютерних ігор. Переломний момент стався в 11 класі.
– Я був двієчником, відпочивав на задній парті, мене не цікавив жоден предмет. Спочатку вчителі скаржилися моїм батькам, а потім махнули рукою й залишили в спокої, — згадує Діма. — Всі, крім однієї вчительки. Світлана Миколаївна Овсяннікова, викладачка англійської мови в сьомій школі, постійно діймала мене, стверджуючи, що я маю задатки, відчуваю мову, тож маю розвивати свої здібності. Я відповідав на уроках зрідка, але щоразу вдало. Та мені було однаково.
Я був двієчником, відпочивав на задній парті, мене не цікавив жоден предмет
Усе, що тоді цікавило підлітка, – комп’ютерні ігри, яким він присвятив загалом понад 5 тисяч годин. Він мріяв заробляти шалені гроші, як популярні геймери. У міжнародному чемпіонаті з кіберспорту його команда потрапила до вісімки найкращих. Але на початку відповідального турніру в нього пропала електрика, й команду зняли зі змагань.
– Це був переломний момент, мене ніби відвернуло, і я перестав грати взагалі. У той період я допомагав батькові. Ми розносили газети і за тиждень заробили 400 гривень. Батько сказав: «Якщо не хочеш, щоби так було завжди, вчися зараз». Почався навчальний рік у випускному класі, можливо, я подорослішав, але я чітко зрозумів: я чоловік, і я мушу думати, як зароблятиму гроші у своєму житті. Щось клацнуло, я вирішив ґрунтовно вивчати англійську й вчителька, яку недолюблював, стала найулюбленішою.
«Англійською в одинадцятому класі займався до 20 годин на тиждень: шкільні уроки, репетитор, відео в інтернеті»
Відтепер Дмитро марив уроками англійської. Займався 17 годин щотижня, відвідував репетиторів, вчився з допомогою відео в інтернеті, відточував вимову перед дзеркалом. Вирішив, що вступатиме до переяславського вишу на факультет англійської філології, й посилено готувався.
– Мені важливо бути першим, найкращим у тому, чим я займаюся, – я насолоджуюсь конкуренцією, — зізнається Дмитро. — Саме тому мені вдалося з останнього щабля в класі піднятися на перший. Усе, що не вивчив за попередні 10 років навчання, надолужив за рік.
В університеті хлопець знову знайшов для себе авторитетну людину. За словами Дмитра, викладач Валерій Іванович Савчук став взірцем філігранної вимови для нього, найкращої, яку йому доводилося чути. А згодом виявилося, що шкільна вчителька Світлана Миколаївна, яка розгледіла потенціал у Діми, навчала і Валерія Івановича.
Вісімнадцятирічний викладач
Влітку після першого курсу Дмитро полетів до Німеччини за програмою студентського обміну. У їхній групі була дівчина, яка викладала англійську в мовній школі. Оцінивши його рівень знань, запропонувала йому роботу викладачем. Повернувшись додому, Дмитро (йому тоді було вісімнадцять) провів свій перший урок.
— Опинившись у новій для мене ролі викладача, довелося вийти із зони комфорту. Зарплата була мізерною, працював більше заради досвіду, ніж грошей. Траплялося, що тему вчив перед самим уроком, пояснював учням на занятті, заразом повторював сам. Я відчував, що це моє. Щодня проводив по п’ять занять, паралельно здобуваючи власну освіту. Набувши вчительського досвіду, влаштувався в міжнародну онлайн-школу «SkyEng». Коли з’явилися перші учні з різних країн світу, усвідомив, що майбутнє саме за онлайн-навчанням.
Упродовж трьох років Дмитро працював викладачем у мовних школах, поки не відчув готовність вийти на новий рівень. Вже двадцятирічним юнак вирішив, що має працювати сам на себе.
– За 9 місяців роботи в «SkyEng» я провів 745 занять. Коли звільнився, кілька учнів сказали, що хочуть і надалі навчатися в мене. Тепер вони платили за уроки менше, але я заробляв більше, адже отримував уже не якийсь відсоток, а всю суму. Зрозумівши, що я на правильному шляху й маю надалі просувати власний бренд, пішов навчатися маркетингу, веденню соцмереж, продажу курсів.
«Після американського посольства все інше – квіточки»
Водночас хлопця не полишали думки відвідати країну своєї мрії – США. Пропозиція полетіти працювати до Америки за програмою Work and Travel надійшла в університеті. Почувши про таку можливість, відразу усвідомив – це його шанс.
Діма зізнається, що день співбесіди з офіцером в американському посольстві – найстрашніший і найбільш хвилюючий до сьогодні. Так, як тоді, його серце не калатало ніколи.
– Упродовж семи місяців я щодня щось робив для цієї поїздки, і тепер усе залежало від останнього етапу. Попри те, що я добре відповідав на всі питання, візу не отримав. Що ж, подумав я, втрачати мені нічого, тож знову заплатив 160 доларів і через кілька днів пішов на співбесіду ще раз. Як зараз пам’ятаю, це було 23 квітня 2019 року.
Увімкнув нахабність і почав розповідати, що я залюблений в англійську, проте не збираюся лишатися в Штатах
— На другій співбесіді, уже з іншим офіцером, я почувався впевненіше. Увімкнув нахабність і почав розповідати, що я залюблений в англійську, проте не збираюся лишатися в Штатах, лише хочу удосконалити навички. Його вразив цей монолог, оцінив мою вимову як бездоганну. По секрету сказав, що через складну політичну ситуацію отримати візу складно. Але від його компліменту у мене крила виросли, я вилетів із посольства щасливий, хоч і без візи.
Отримавши, як він каже, безцінний досвід ведення перемовин та пройшовши неабиякий тест на витримку, Дмитро взяв участь у всеукраїнській олімпіаді серед студентів, за результатами якої увійшов до п’ятдесяти найкращих знавців англійської. Жартує, що після співбесіди в посольстві публічний виступ на всеукраїнській олімпіаді – просто квіточки. Цей його черговий успіх став знаком, що аудиторію пора розширяти.
«Добре, що я не в Переяславі, і мене ніхто не бачить»
Хлопець давно хотів займатися блогерством, але було соромився взятися за це.
– Я з дитинства любив знімати себе на камеру, коли про блогерів ще ніхто не знав, — усміхається Діма. – Була ідея доносити людям, як легко вивчати англійську, але від однієї думки викласти відео на широкий загал тілом бігли мурахи. Наважився завдяки моїй дівчині Вікторії, яка постійно наполягала на цьому та підтримувала мене. На фон повісив прапор Америки, змайстрував штатив із табуреток і якось зняв перший ролик. Друг допоміг змонтувати. Те відео й зараз є у моєму профілі, смішно переглядати його, але тоді було геть не до жартів.
Нещодавно Дмитрові виповнилося 22 роки Фото: із соцмереж
Коли в червні 2019 року Діма разом із товаришем полетів до Італії, вирішив, що це найкращий час, щоб опублікувати своє перше відео. Лежачи ввечері в готелі, хлопець подумав: «Добре, що я не в Переяславі і мене ніхто не бачить». А на ранок із хвилюванням взяв смартфон і побачив десятки повідомлень підтримки. Після майже двох років розвитку в Instagram за акаунтом Дмитра наразі стежать 29 000 фоловерів.
– Звісно, з часом почав вкладати кошти в рекламу, зараз без інвестицій розкрутити Instagram неможливо. Інша справа – TikTok. Якщо ти знімаєш класне відео, воно розійдеться мережею й ти станеш популярним, не вклавши ні копійки. Власне, так на мене й підписалися 674 тисячі людей.
«Блогерство може комусь здатися неробством, але повірте: зняти якісний хвилинний ролик не завжди легко»
– Блогерство може здаватися неробством, але зняти якісний хвилинний ролик, щоб він був водночас оригінальним, пізнавальним, кумедним, корисним, змонтувати його – не завжди легко. Але це все – у задоволення, адже я поєднав те, що люблю – англійську та зйомку. Намагаюся правильно розподіляти свій час. Перед тим, як щось зробити, запитую себе, навіщо я це роблю.
Окрім цього, Дмитро постійно оновлює матеріали у своїх відеокурсах. Їхня вартість становить від 800 до 1500 грн. Індивідуальні консультації дорожчі. Каже, що за годину може отримати стільки ж, скільки у 18 років заробляв за місяць роботи в мовній школі.
— Приємно, коли впізнають на вулиці, особливо діти, просять сфотографуватися. Я, можливо, міг би зупинитися на досягнутому, однак у мене ще багато планів. Хочу створити мовну школу, вийти на європейський ринок. Але це не основна мета. Головне – хочу бути класним наставником для своїх учнів. Як стала колись для мене моя вчителька.
Матеріал підготовлено Іриною Мадісон для видання Переяслав.City.
Підписуйтеся на Telegram-канал “Київський регіон” тут: https://bit.ly/3a1JE4L
