У 1932 році Радянський союз встановив для України нереальний план до виконання по заготівлі хліба. Тоді мова йшла не лише про насильницьке вилучення всіх запасів зерна і пшениці, а й інших харчів, одягу й майна. Все це забирали як штраф за невиконання наказів. Також відбувалася масова блокада сіл та цілих районів.
Голодомор відбувався по всій території радянської України, а також на Поволжі й Кубані, де в той час проживали українці. Згідно з демографічними даними найбільше українців загинуло на території сучасних Київської, Сумської, Харківської, Дніпропетровської, Полтавської, Чернігівської, Житомирської, Одеської й Вінницької областей.
Відео*:
- відео 2020 року.
Сьогодні Росія знову проводить навмисний геноцид українців так само як і під час Голодомору 1932 – 1933 років та двох штучних масових голодів 1921 – 1923 і 1946 – 1947 років. Ці трагічній події повторюються, тож нам дуже важливо вшановувати пам’ять жертв сталінського режиму.
За різними оцінками кількість жертв Голодомору 1932 – 1933 років коливається від 3 до 7 мільйонів осіб. Точних цифр немає через те, що Радянський Союз намагався приховати правду про геноцид українців. Також страшні обставини злочину проти українців роблять неможливим обрахування точної кількості смертей невинних людей, які були викликані голодом.
1933 рік поставив українську націю
на межу виживання
1933 рік поставив українську націю на межу виживання. Голод не був наслідком засухи, неврожаю чи стихійного лиха, він став результатом цілеспрямованої політики тоталітарного комуністичного режиму. Комуністи створили такі умови для українців, що вони були несумісними із життям. Через те, що СРСР бачив велику загрозу в антикомуністичних настроях свідомих українців й у великому спротиву тоталітарній політиці, Сталін вирішив позбутися масових протестів за допомогою штучного голоду й таким чином упокорити українців.
Керівництво СРСР замовчувало та приховувало факт тотального голоду та масових смертей українців. Не було навіть жодної офіційної згадки про цю трагедію. Комуністична влада свідомо дезорієнтувала світову громадськість, а Сталін заперечував голод в Україні й відмовлявся від будь-якої допомоги від світових неурядових організацій й закордонних українських спільнот.
У 1998 році указом президента України був встановлений День пам’яті жертв голодоморів. У 2003 році Верховна Рада визнала Голодомор актом геноциду, а 28 листопада 2006 року парламент ухвалив Закон “Про Голодомор 1932 – 1933 років в Україні” згідно з яким було визнано Голодомор геноцидом українського народу. На офіційному рівні понад 16 країн світу також визнали “Голодомор 1932 – 1933 років” як період винищенням української нації.
Фото “Музей Голодомору”
