Одразу чотири жінки нині живуть в одній невеличкій хатині на Київщині. Наприкінці березня всі вони евакуювалися із Попасної – міста-привида, як кажуть місцеві, якого вже немає.
Медсестра Оксана, її 16-річна донька Владислава, 66-річна мама Галина та бабуся Катерина. Бабусі – 95 років і родина з любов’ю називає її королевою. Королевою, яка вже вдруге переживає війну.
Вціліти під обстрілами після повномасштабного вторгнення, а потім і виїхати – жінкам вдалося завдяки сусідам.
“Десь 16-17 березня прилетіло у наш будинок. Знесло дах, повилітали вікна з рамами. Не знаю як ми живі залишилися. Була майже північ, одягли бабусю. Я побігла за людьми по допомогу. Єдині сусіди, котрі залишалися на вулиці, забрали до себе. Потім донька прислала за ними машину, а ми залишилися самі у чужій хаті – без світла, газу та зв’язку”, – згадує Оксана.
Коли все навкруги палало, врятував сусід. Випадково дізнався, що родина не виїхала. Їздив по вулиці, гукав – жінки почули його з підвалу. Вивіз до сусіднього села – там змогли помитися і поїсти. А наступного дня – перебралися до Бахмуту.
Вже звідти Оксана зателефонувала знайомому – військовому із добровольчого батальйону, що у 2014-му звільняв Попасну. Тоді Оксана разом з колегами із лікарні, де тоді працювала – допомагала захисникам: прала речі, ділилася їжею, надавала медичну допомогу. З одним із бійців – потоваришували і впродовж 8-ми років не втрачали зв’язок.
Тож родина сіла на потяг до Києва, чоловік зустрів і поселив у себе вдома. А вже за три дні – медсестра Оксана знайшла роботу.
“Пішли реєструватися, люди почули звідки ми і одна жінка запропонувала пожити у неї на дачі. Господарі зробили там ремонт, поставили ліжка, дали посуд. Всі сусіди на вулиці допомагали. Часто до нас приходять. Знаєте, душевне тепло також лікує, коли зовсім важко і боляче,” – розповідає Оксана.
Крім того, сусідка дала телефон волонтерів. І родину запросили до Фастова. Тамтешні соцслужби познайомили із представниками Всеукраїнського громадського центру “Волонтер” та благодійною організацією “СОС Дитячі містечка Україна”. У рамках програми екстреної допомогти #SOSДіти – родині дали продуктові і гігієнічні набори, посуд, рушники, постільну білизну та ковдри. А головне – Владислава, донька Оксани, отримала змогу навчатися, завдяки подарованому ноутбуку.
Планів на майбутнє родина поки що не будує. Бо поки йде війна – задача вижити. І дочекатися перемоги.
