На початку лютого 2019 в Україні продовжили мораторій на виселення мешканців гуртожитків. Приватизувати кімнату в гуртожитку мають право українці та члени їхніх сімей, в яких немає іншого житла.
Щоб приватизувати це житло, вони повинні проживати в ньому 5 чи більше років.
У 2018 році працівники філії «Антонов – АГРО» звернулись за допомогою до адвоката Андрія Шурхно.
«За эти полтора года мы прошли серйозный и тяжелый путь. Была маса обращений к руководству ГП «Антонов» с прозьбой заняться приватизацией жилья, однако до сих пор никакого желания, кроме как на словах не последовало», – наголосив Андрій ШУРХНО, адвокат.
Андрій Шурхно підкреслив, що на початковому етапі переговорів з адміністрацією заводу, йшли на зустріч та надали всі документи, які необхідні для приватизації, але вже майже півроку з боку ДП «Антонов» йдуть лише відписки та не бажання надавати людям те, на що вони заслуговують.
Як зауважив пан Андрій через відсутність бажання у керівництва ДП «Антонов» вирішити це питання, люди вимушені будуть звернутись до суду.
На теперішній час у Києво-Святошинському районному суді вже розглядається кілька цивільних справ щодо приватизації кімнат у багатоквартирному будинку, який розташований в селі Круглик. На 29 листопада 2019 року призначено наступне засідання.
Деякі кімнати знаходяться в жахливому стані. Питної води не має, іржаві труби протікають, осипаються стіни, які місцями вкриті грибком. Люди зверталися до керівництва з проханням зробити косметичний ремонт, але їм було відмовлено. Ремонтувати не приватизовані кімнати за власний кошт ніхто не має бажання, але мусять, тому що жити хочеться хоча б в мінімальному комфорті.
Галина Григорівна пропрацювала на господарстві більше 15 років, прописана у кімнаті гуртожитку площею 12 квадратних метрів, але на профкомі у серпні цього року вирішили віддати її кімнату іншій людині. В день, коли ми знімали сюжет, будівельники почали будувати перегородку, яка відокремить кімнату Галини Григорівни від іншої частини будинку. Але пані Галина не має наміру виписуватись, тому що йти їй не має куди.
Люди не втрачають оптимізму та сподіваються на законе вирішення цього питання.
