Україна, Молдова та Румунія спільно просувають міжнародну номінацію культурного комплексу «Кукутень-Трипілля». Його вже внесли до попередніх списків ЮНЕСКО – це перший офіційний етап перед можливою появою у головному списку світової спадщини.
Колись тут палало вогнище у глиняній печі. Люди малювали червоні спіралі на кераміці, вирощували зерно, будували величезні поселення й навіть не підозрювали, що через тисячі років про них говоритиме весь світ.
Культура, якій понад 6 тисяч років
І тут є дуже важливий момент саме для Київщини. Бо назва «Трипілля» – не умовна. Вона походить від села Трипілля в Обухівському районі Київської області. Саме тут наприкінці XIX століття археолог Вікентій Хвойка відкрив пам’ятки цієї культури, після чого про неї дізнався науковий світ. Фактично Київщина дала назву цілій цивілізації.
Не «племена у шкурах»
Навколо трипільців досі існує багато міфів. Часто давню історію люди уявляють примітивно – ніби це були невеликі розрізнені поселення серед лісів. Насправді археологи говорять про дещо значно масштабніше.
Трипільська культура існувала приблизно між V і III тисячоліттями до нашої ери на території сучасної України, Молдови та Румунії. І в окремі періоди трипільці створювали найбільші поселення тогочасної Європи. Деякі з них налічували сотні й навіть тисячі будинків. За оцінками дослідників, у таких протомістах могли жити десятки тисяч людей – у часи, коли в багатьох інших регіонах Європи ще існували значно простіші громади.
Трипільську кераміку сьогодні легко впізнати навіть люди, далекі від археології. Червоні, чорні та білі орнаменти, хвилі, кола, спіралі – усе це створювалося вручну понад 6 тисяч років тому. І дивовижно, наскільки сучасно це виглядає зараз. Багато дизайнерів, художників і навіть музикантів сьогодні використовують трипільські мотиви у сучасній українській культурі. Бо в цих символах є щось дуже живе й впізнаване.
Чому ЮНЕСКО – це важливо
Потрапити до списку ЮНЕСКО – це не просто «красива табличка». Це міжнародне визнання того, що об’єкт має виняткову цінність для всього людства.
У випадку Трипілля це означає:
- більшу увагу світу до української історії;
- додаткові можливості для захисту археологічних пам’яток;
- розвиток туризму;
- нові міжнародні наукові проєкти;
- і головне – закріплення української культурної спадщини у світовому контексті.
Особливо зараз, коли Україна буквально бореться не лише за території, а й за власну історію та культурну пам’ять.
Київщина, яка старша за багато держав світу
Коли говорять про Київщину, зазвичай згадують Київську Русь, козацтво або сучасну історію. Але насправді історія цього регіону значно глибша. Настільки глибша, що сягає часів, коли ще не існувало більшості сучасних держав, а на території Європи лише зароджувалися перші великі людські спільноти. І саме тут, на берегах Дніпра, біля сучасного Трипілля, залишилися сліди цивілізації, яка тепер може отримати міжнародне визнання ЮНЕСКО.
Можливо, це і є один із тих моментів, коли історія перестає бути просто параграфом у підручнику – і починає відчуватися як щось справді своє.
Підписуйтеся на наші новини:
